Ужгородський замок

Перші згадки про замок відносяться до дев'ятого сторіччя, як до зміцнення на одному з горбів над поселенням білих хорватів.  На той час замок мав вид дерев'яної фортеці, що складалася з дитинця і частоколу. ТутУжгородський замок було князівство, на чолі якого стояв князь Лаборець.
В кінці Х-го – на початку ХІ століття, коли рівнинна частина Закарпаття підпала під владу Угорського королівства, в Ужгороді будується кам’яний замок як адміністративний центр комітату Унг. У 1312 році, після того, як італійські брати Другети допомогли королю Карлу Роберту, придушити повстання наджупана Петра Петені, Карл Роберт подарував братам Ужгородський замок та землі. Вони володіли ним 350 років. В період, коли замок знаходився у володінні роду Другетів (1322 –1691 роки), в фортифікаційному мистецтві відбувалися великі зміни. Реконструкція замку, була здійснена в кінці ХVІ століття з використанням найновітніших досягнень фортифікаційного мистецтва Європи. Про перебудову говорить дата, висічена на головному під’їзді центральної будівлі – "1598". Там само у вигляді барельефу висічені чотири дрозди – герб Другетів.
В Ужгородському замку за проектом італійських інженерів було проведено певну реконструкцію з метою посилення його обороноздатності – було вимуровано більш міцні стіни на певній відстані від палацу, на кожному розі споруджено ромбовидний бастіон, висота якого досягає 10-15 м, висунутий за лінію квадрата стін. На площадках бастіонів розміщувалися гармати, які тримали під обстрілом підступи до замку. Для посилення міцності бастіонів роги їх викладені квадратами з білого каменю.
Замок був майже неприступним. Неприступність його особливо підкреслена з північної сторони масивною гладдю високих стін, позбавлених навіть бійниць. Стіни побудовані з каменю. Північну частину замку захищав кільовидний бастіон. В плані замок був неправильним чотирикутником – це зумовлено рельєфом Замкової гори. З трьох боків споруду оточував рів глибиною в 8 -10 метрів, через який до в'їздної брами було перекинуто підйомний міст. До наших днів збереглись створи для ланцюгів, при допомозі яких міст піднімався. Товщина зовнішньої кріпосної стіни досягала від 2,5-3 м до десятиметрової висоти, вона збереглася і дотепер. Ще одна, щоправда не така грандіозна, реконструкція замку відбулася в 1653 році, про що свідчить висічена на північній стіні дата.
У кінці XVII (1684) століття рід Другетів по чоловічій лінії вимирає. Вдову по цьому Другетові візяв за дружину граф Берчені, таким чином Ужгородський замок переходить у його володіння. Новий господар перебудовує і укріплює фортецю за планом французького інженера Лемера. Стіни замку та бастіони позбавлені оздоблень, за винятком карнизу з білого каменю, який до певної міри пом'якшує їхню суворість. у 1711 році Ужгородський замок перейшов у розпорядження австрійської корони. Саме в цей час із нього до Відня вивезено всі матеріальні цінності: картини, меблі, колекцію дорогоцінного посуду, зброю. Австрійська імператриця Марія-Терезія у 1775 році передала замок Мукачівській греко-католицькій єпархії, аби там створити богословську академію, тоді ж була проведена незначна перебудова замку і знищений рицарський зал. Від 1947 року замок використовується як краєзнавчий музей.
Закарпатський краєзнавчий музей

Закарпатський краєзнавчий музей — найбільше зібрання пам'яток з історії, етнографії і культури в цілому Закарпаття, міститься у приміщенні Ужгородського замку. Музей заснований 1945 року як Народний музей Закарпатської України.
Закарпатський музейВід 1946 року прибрав сучасну назву — Закарпатський краєзнавчий музей. Основу його зібрки склали колекції Ужгородського земського музею (заснований 1929 року) та інших музейних осередків краю. У фондах закладу зберігається близько 120 тис. пам'яток. Серед них — цінні археологічна збірка, зокрема одна з найбільших в Україні колекцій бронзових виробів переважно ХІІІ–ХІІІ ст.ст. до н. е. (бл. 3 тис. одиниць), пам'ятки нумізматики (бл. 12 тис. одиниць), холодна й вогнепальна зброя XIV — поч. ХХ ст.ст., рідкісні рукописи XIV–XVІІ ст.ст. («Мукачівський псалтир» XIV ст., «Королівське Євангеліє» 1401 року та ін.), слов'янські стародруки XVІ–XVІІ ст.ст., унікальні колекції народних музичних інструментів, одягу й вишивок Закарпатської України, історичні документи тощо.
До структури музею на правах відділень-філій входять: меморіальні будинки–музеї народних художників України Ф.Манайла та А.Коцки.

Музей народної архітектури та побуту Закарпаттязакарпатський музей

Самобутній ансамбль  української національної спадщини, що складається з архітектурних перлин старовинного закарпатського села і зразків найдавніших та найпоширеніших видів народного ужиткового мистецтва.  Це один із перших в Україні музеїв  просто неба. Відкритий для  відвідувачів у червні 1970 р.
Із заходу на схід розташовані взірці житла і садиб закарпатців низовинних районів -  долинян, а на пагорбі – горян: бойків та гуцулів, а також житлові споруди угорського та румунського населення.
У музеї під відкритим небом розміщені 7 садиб, 6 житлових будівель, церква, дзвінниця, школа, кузня, млин, ступа-сукновальня, корчма. Загалом,  у музеї зберігається понад 14 тисяч експонатів.

Закарпатський обласний художній музей


Закарпатський обласний художній музей належить до числа найважливіших осередків культури краю. Музей було створено на підставі Постанови Народної Ради Закарпатської України від 20 червня 1945 року. Під експозицію були передані приміщення Ужгородського замку, які були відкриті для огляду в 1948 році. В 1979 році музейна колекція отримує нову „прописку”, переміщається в історичний центр Унг жупаміста і займає будову колишнього жупанату - пам’ятника архітектури 1809 року, що є яскравим взірцем класицизму. В 1990 році рішенням Облвиконкому музеєві присвячено ім’я народного художника, члена-кореспондента Академії мистецтва СРСР Й.Й.Бокшая.
Колекція музею, сформована на основі колишньої Земської картинної галереї, розширювалась за рахунок націоналізованих у перші повоєнні роки художніх зібрань приватних осіб та різних установ, поповнювались подарунками з центральних музеїв країни та шляхом системних закупок Міністерства Культури. Нині збірка нараховує більше 5 тис. експонатів - творів живопису, графіки, скульптури та декоративного-ужиткового мистецтва. Вона складається з двох розділів: вітчизняне мистецтво ХVІ -поч. XXI століття та зарубіжне мистецтво ХVІ - XX століття.

Ужгородський національний університет

Ужгородський національний університет — вищий навчальний заклад, розташований у місті Ужгороді. Був заснований в 1945 році. Є одним із класичних університетів України, акредитованих за IV (вищим) рівнем акредитації. Кадровий потенціал: 116 докторів наук, професори, 400 кандидатів наук та доцентів. Кількість студентів складає понад 12 тисяч. Форма навчання: денна та заочна. Підготовка фахівців проводиться за освітньо-кваліфікаційними рівнями: бакалавр, спеціаліст, магістр. Терміни навчання: 5-6 років. В складі університету 17 факультетів: історичний, хімічний, інженерно-технічний, міжнародних економічних відносин, філологічний, післядипломної освіти, фізичного виховання і спорту, юридичний, медичний, біологічний, романо-германської філології, економічний, математичний, фізичний, географічний, суспільних наук, стоматологічний.

Кафедральний греко-католицький собор

На західному схилі Ужгороду підноситься архітектурний ансамбль - греко-католицький кафедральний собор. У 1644 році в період контрреформації, тут осіли єзуїти, побудувавши монастир, як опора в боротьбі проти протестантства і православ’я.
У 1773 році єзуїти були вигнані з меж Австрійської імперії, а монастир перетворився на резиденцію уніатського єпископа. У середині 19 сторіччя будинок резиденції єпископа і кафедральний собор були перебудовані. У мистецтві це був період, коли вичерпався свої можливості класицизм, і архітектори починають шукати новий образ своїм задумам звертаючись до попередніх історичних стилів.Греко-католики закарпаття
Це знайшло своєрідний відбиток в архітектурі резиденції і кафедрального собору перебудова яких була завершена в 1848 році за проектом Л.Фарби.
В цілому архітектура їх електічна в частині декоративного оформлення архітектори черпали більше всього з арсеналу класицизму і пізнього бароко.
Хрестовоздвіженській собор в плані трьохнефний з прямокутною східною частиною. Центральний неф перекритий напівциркулярним зведеннями з розпалубили, боковиє-хрестовимі. На головному фасаді звертає увагу прекрасний чотирьохколонний портик ордера Корінфа на високому цоколе-блюстраде.
Фасад увінчаний розвиненим трикутним фронтоном з валютами, які полегшують перехід від портика до двох восьмигранних триярусних башт з курантами в середньому ярусі. Башти ускладнені численними поясами карнизів. з модульйонамі, декоративними кронштейнами, які ніби то підтримують карниз. Чіткий ритм розчленовування фасадів утворюють вікна.
Нижні вікна великі, подовжені, з арочним завершенням, верхні окна-люнети, обрамлені наличниками і замковими каменями. Стіни расчленовани пілястрами ордера Корінфа і розкреслені горизонтальними рустом. Враження монументальності храму підсилює рельеф-крутой під’їм з вулиці Духновіча і плавний з боку вулиці Волошина.
Хрестовоздвіженській собор в плані трьохнефний з прямокутною східною частиною. Центральний неф перекритий напівциркулярним зведеннями з розпалубили, боковиє-хрестовимі. На головному фасаді звертає увагу прекрасний чотирьохколонний портик ордера Корінфа на високому цоколе-блюстраде.
Фасад увінчаний розвиненим трикутним фронтоном з валютами, які полегшують перехід від портика до двох восьмигранних триярусних башт з курантами в середньому ярусі. Башти ускладнені численними поясами карнизів. з модульйонамі, декоративними кронштейнами, які ніби то підтримують карниз. Чіткий ритм розчленовування фасадів утворюють вікна.
Нижні вікна великі, подовжені, з арочним завершенням, верхні окна-люнети, обрамлені наличниками і замковими каменями. Стіни расчленовани пілястрами ордера Корінфа і розкреслені горизонтальними рустом. Враження монументальності храму підсилює рельеф-крутой під’їм з вулиці Духновіча і плавний з боку вулиці Волошина.

Ужгородська римо-католицька церква

зимо-католики ужгородаЯкщо звернути на вулицю Волошина, то вона виведе нас до римсько-католицької церкви, Св. Георгія. Перша згадка про церкву відноситься до 1332 року. Згідно з угорською хронікою Саларді, цей костьол стояв на подвір'ї замку. Саме у ньому 1646 року відбулося прийняття Ужгородської унії. У 1681 році ужгородські католики написали відчайдушну скаргу в столицю про своє скрутне становище. 1669 року було закладено фундамент нового храму по вул. Ракоці. XVII ст. Біля стін з-під землі видніється великий камінь, це перший камінь фундаменту нової церкви XVII ст., а важкий фасад завершується дзвіницею з великим латинським хрестом.
У 1695 році новий власник міста Микола Берчені врятував громаду від повного занепаду, повернувши відібране у неї майно. У 1766 році церкву на вулиці Ракоці у зв'язку з її аварійним станом було розібрано. Нинішній же храм було закладено 23 квітня 1762 року місцевим католицьким архидияконом Емеріхом Хорватом.
Аби отримати кошти на будівництво, архидиякон попросив дозволу від егерського єпископа на відкриття фамільного склепу Другетів. Проте там було знайдено лише один перстень. Тому будівництво велося в основному за рахунок казни та графа Антона Грашалковича. Внутрішні розписи здійснив у 1763 році Янош Лукач. Церква будувалася у стилі барокко - під старовину, під зразки першої половини ХVII століття. Важкий фасад завершується дзвіницею із великим латинським хрестом. Храм розрахований на 650 місць. Заново він був відреставрований у 1998 році. Зараз проповідь там читається угорською і словацькою мовами.

Корзо

ужгород корзоВід театральної площі веде вулиця Корзо, по обидва боки якої перші поверхи всіх будівель зайняті магазинами, кафе і банками. Це - торгове серце Ужгорода.
 Назва перекладається з італійської як «вулиця для прогулянок». Так її назвали колишні власники міста - неапольські графи Другетті, які тут стали Другетів. Саме на цій вулиці найкраще збереглися сліди старої забудови Ужгорода.
Під час чехословцкого правління вона називалася Велікомостовской. Це вузька вулиця забудована з обох сторін двох і трьохповерхнимі будинками, багато з яких прикраси ліпними орнаментами.
Перехрестя Корзо та вул. Волошина так званий Хрест є улюбленим місцем зустрічей ужгородців. Один з будинків на цьому кутку споруд в кінці ХІХ століття, носив романтичну назву «Белий корабель».

Ужгородська синагога

Ужгородська синагога — синагога відкрита у 1910 році, що була збудована передовими Австро-Угорськими архітекторами Людвіґом Фостером (Ludwig F?rster) та Фрігьєсом Фезлом (Frigyes Feszl) у пишномовному романтичному стилі, що сміливо поєднує візантійські та мароканські елементи.
Після закінчення Другої світової війни у приміщенні розташувалася місцева філармонія (сьогодні — Закарпатська обласна філармонія) та народний хор, слугуючи Ужгороду міським концертним залом, що славився чудовою акустикою. Усю єврейську символіку було усунуто. За часів незалежностісинагога ужгорода синагогу реставрували, завдяки чому встановився її оригінальний вигляд.
"Кальвария"
З виникненням і розвитком міст невід'ємною пов'язано і виникнення, існування і місць, де знаходили свій останній притулок померлі: люди різних національностей, віросповідання, бідні і багаті, відомі і невідомі.
Кладовище було засновано в середині або наприкінці 18 століття. На карті Ужгорода 1800 вже зазначено гору Кальварія з каплицею нагорі. А офіційно вулиця "Кальварія" була відкрита скарбницею в 1830 році. В цей же час була побудована і дорога, яка і понині серпантинами веде вгору до каплиці, споруджену 1826 році. Двома роками пізніше будується ще 14 каплиць, які зображують "Страсті Господні". На каплиці під номером вісім викарбувано дата "1828".
При обстеженні площа цвинтаря була умовно поділена на 10 секторів.
Можна припускати, що з самого початку було два кладовища (або одне ділилося дорогою на дві ділянки). З правого боку дороги ховали католиків, з лівого реформаторів. На могилах реформаторів - надгробки у вигляді пірамід, на могилах католиків - напівкруглі стели.
Ужгородська Кальварія є одним з суттєвих джерел історії нашого краю, оскільки доповнює дані про відомих людей Ужгорода та краю та їх родичів.

"Кальварія"


З виникненням і розвитком міст невід'ємною пов'язано і виникнення, існування і місць, де знаходили свій останній притулок померлі: люди різних національностей, віросповідання, бідні і багаті, відомі і невідомі.
Римо-католицька закарпаттяКладовище було засновано в середині або наприкінці 18 століття. На карті Ужгорода 1800 вже зазначено гору Кальварія з каплицею нагорі. А офіційно вулиця "Кальварія" була відкрита скарбницею в 1830 році. В цей же час була побудована і дорога, яка і понині серпантинами веде вгору до каплиці, споруджену 1826 році. Двома роками пізніше будується ще 14 каплиць, які зображують "Страсті Господні". На каплиці під номером вісім викарбувано дата "1828".
При обстеженні площа цвинтаря була умовно поділена на 10 секторів.
Можна припускати, що з самого початку було два кладовища (або одне ділилося дорогою на дві ділянки). З правого боку дороги ховали католиків, з лівого реформаторів. На могилах реформаторів - надгробки у вигляді пірамід, на могилах католиків - напівкруглі стели.
Ужгородська Кальварія є одним з суттєвих джерел історії нашого краю, оскільки доповнює дані про відомих людей Ужгорода та краю та їх родичів.

Площа театральна

Від вулиці Волошина можна через Пасаж вийти на Театральну площу. Це найбільш видовищна площа міста.
Ще в сімдесяті роки центром площі служив фонтан. Але після серйозної поломки, коли він бив у небо гейзером цілу добу, водограй було демонтовано. На місці колишньої Ужгород площаміської Дошки пошани тепер естрада, на якій постійно відбуваються концерти та караоке. Свою назву площа отримала від театру, відкритого 7 липня 1920 року прем'єрою "Наталки-Полтавки". Офіційне відкриття відбулося 3 січня 1921 року. У липні 1921 року очолити театр запросили видатного українського режисера Миколу Садовського.
Коли переходимо зі Старого Міста на лівобережжя, є можливість помилуватися Ужем і першим кам"яним мостом через нього, який носить назву "Пішохідний". Звідси, з боку площі Театральної, ми добре бачимо головні мости через ріку Уж.
У середньовіччі річку Уж пересікали вбрід або на паромі. Перші мости Ужгорода (згадуються у 1631, 1690, 1691 роках),служили тільки для пішоходів; інакше паром, який тоді існував, був би зайвим.


Площа Петефі

Ім’я Шандора Петефі для угорського народу — національний символ. Багато віршів поета і революціонера давно стали народними піснями. Вулиці і площі, названі на його честь, є у багатьох містах Угорщини, Румунії, Словаччини, а також на Закарпатті. До Ужгорода поет дістався у 11 липня 1847 року. Зупинився у готелі «Чорний орел», що містився на площі, яка нині носить його ім’я і де восени 1990 року урочисто відкрили бронзовий пам’ятник поету-революціонеру. В Ужгороді на місці будинку, де у далекому 1847 році була дерев’яна корчма та готель під назвою «Чорний орел», нині стоїть кам’яна будівля, де міститься дитяча школа мистецтв. Про перебування поета тут нагадує мраморна меморіальна дошка.

Площа Народна

Протягом 20-30-х років ХХ століття Ужгород поступово переростав у столицю Закарпаття. План розбудови міста у чехословацький період сформував новий адміністративний центр, у районі площі Народної. На зміну стилю сецесіон приходить конструктивістський стиль. Головними представниками Ужгород народнаякого були чеські архітектори такі як: Гочар, Крупка. Конструктивісти прийняли вихідним принципом своєї творчості - призначення будови, функціональна організація простору для конкретного життєвого чи виробничого процесу. Архітектори-конструктивісти не знали "довгобуду", все що було спроектовано і затверджено замовником, реалізувалось у чітко визначених строках. Основною вимогою була найвища якість. Однією з таких будівель є Народна рада або ж будова колишнього Земського Управління, що чітко вимальовується на фоні площі Народної. Вражає естетичний раціоналізм, абсолютна простота композиції, надійність будівельних матеріалів, інтер"єр будови, яка, незважаючи на свою монументальність, є незвичайно легкою. Розміри: довжина – 94 метри, 6 поверхів, 13 вхідних дверей, найбільша ширина – 74 метри, має два внутрішні дворики та два ліфти, окрім того функціонує патерностер (багатокабінний – 14 кабін – пасажирський ліфт безперервної дії). Збудована за проектом Антона Крупки, у конструктивістському стилі, протягом 1934-1936 років, за 20 мільйонів чехословацьких крон.
У 1999 році на площі був встановлений памятник великого поета Тараса  Шевченка (скульптор М. Михайлук).




Горянська ротонда

Ротонда розміщена на останньому пагорбі Карпат на околиці Ужгорода, — одна з найстаріших архітектурних пам'яток України загальноєвропейського значення. Невеличка кругла церква, що розташувалась поблизу середньовічних руїн аристократичного палацу. Схожість матеріалу побудови із матеріалом замкових романських стін привело дослідників до одного висновку Горянська церква відноситься до Х-ХІ ст. Сьогодні Горянська церва Св. Анни це шестикутна будова в товщу стін якої врізано шість навпівкруглих ніш із трьома вікнами, зверху на будові лежить полегшений тамбур із шістьма вікнами. Та чи не найпривабливішим є те що внутрішні стіни розписані у ХІІІ ст. художниками в стилі італійської ранньоренесансної школи Джотто.